Інвалідність — не властивість людини, а перешкоди, які виникають через неї у суспільстві.
У нашій країні якість життя інвалідів, як правило, нижче решти населення, що обумовлено такими чинниками, як, наприклад, недостатність в нашому суспільстві гуманізму і милосердя по відношенню до людей з особливими потребами; низький рівень матеріального забезпечення і соціального обслуговування людей з обмеженими можливостями; нерозвиненість і непристосованість соціальної інфраструктури міст і сільських населених пунктів з урахуванням задоволення основних потреб інвалідів.
Відповідно до Декларації про права інвалідів (ООН, 1975 р.) інвалід – це будь-яка особа, що не може самостійно забезпечити повністю або частково потреби нормального особистісного та (або) соціального життя в силу недоліку, будь то вродженого чи ні, його (або її) фізичних або розумових можливостей.