
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування – це право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення.
Подолання наслідків поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є питанням державної ваги, і аж ніяк не місцевого значення. Однак місцеве самоврядування не стоїть осторонь. Заклади охорони здоров’я у перші місяці (з березня по червень 2020 року) боротьби з COVID-19 перебували практично без фінансової підтримки з Державного бюджету. Якби не добре організоване місцеве самоврядування, то в країні наслідки пандемії були б катастрофічними. Станом на кінець травня 2020 року, обсяг видатків з місцевих бюджетів на подолання наслідків епідемії перевищував видатки з державного бюджету майже втричі. Фінансування заходів з боротьби з COVID-19 переважно здійснювалося з місцевих бюджетів. Лише у вересні 2020 року придбання товарів та послуг для боротьби з COVID-19 здійснювалося з місцевих та державного бюджету порівну. У 2021 році бюджети територіальних громад продовжують забезпечувати під час карантинних обмежень перевезення пасажирів комунальним транспортом, який зараз несе шалені збитки, а вони компенсуються з місцевих бюджетів; здійснювати значні витрати на охорону здоров’я, доплати медикам. Водночас державне підприємство НАК «Нафтогаз України» арештовує рахунки комунальних підприємств теплопостачання, вилучаючи в них останні кошти, та ставить під загрозу надання послуг з теплопостачання населенню.