Старий Самбір, фото поч. ХХ ст.
Старий Самбір – місто-фенікс. Упродовж своєї тисячолітньої історії його не раз нищили чи палили. Маленьке містечко вистояло, перетерпівши набіги татарів, часті пожежі, чуму, нашестя саранчі, багаторазові повені, Першу і Другу світові війни.
Старий Самбір виник як оборонно-митний пункт при дорозі, яка була єдиною на той час, що з’єднувала південь і північ, схід і захід. Зручність положення міста з погляду сполучення полягає в тому, що Старий Самбір розташований на перетині двох важливих сухопутніх гілок «Руського Путі» – найважливішого сухопутнього торговельного шляху, який з’єднував балканські народи, Італію, Скандинавію і навіть арабський світ з Карпатами. Засноване на межі гір та рівнин, з гордістю можемо назвати наше місто Воротами Карпат.
Офіційна дата літочислення міста – 1071 рік, який згадується у Воскресенському літописі. Та археологічні розкопки свідчать про існування поселення ще в часи неоліту. Найдавнішим куточком Старого Самбора вважається урочище Повалисько, на якому знаходилося мисове городище, датоване VІІ ст.
Про давність міста говорить видовжена Ринкова площа з регулярним плануванням ділянок переважно з двоповерховими будинками, костелом та церквою, і шістьма вулицями – виходами з площі. Упродовж багатьох століть площа була центром усього життя Старого Самбора – економічного, політичного, культурного.
У XІV-XVI ст. в місті був старостинський замок (у народній пам’яті – замок королеви Бони). Підтвердженням цього факту є витяг з інвентарю Самбірської економії за 1585 р. Вважається, що середньовічний Старий Самбір мав складну систему оборони: укріплення замку, система валів та ровів, стрімкі урвища, вежі. Оборонне значення мали костел і церква.
Характерною ознакою старовинного міста була підземна забудова. Старосамбірські підземелля згадуються в оповідках про татарів у часи середньовіччя. Ця офіційна згадка знаходиться у Лаврівському монастирі.
Найвідомішим підтвердженням міських привілеїв залишається подання королевою Боною у 1553 р. Згідно цього документу старосамбіряни звільнялися від суду феодала, зрештою сама міська влада вже не передавалася у спадок, а міщанам дозволялося самостійно займатися господарством (тобто без лишніх дозволів засновували якесь підприємство).
Культурне життя міщан концентрувалося навколо церкви, яка виконувала роль вихователя з часів середньовіччя. Відповідно звичаї та традиції нашого міста довший час були ознакою консервативності старосамбірян. Це відображалося у ремеслах, побуті, одязі, світогляді, святкуванні релігійних свят.
Наступні століття були ненайкращими для Старого Самбора. Спочатку місто потерпіло під час Національно-визвольної війни під керівництвом Б. Хмельницького. Далі були пожежі, епідемії, нашестя саранчі. Місто дуже зруйнував землетрус в 1837 р.
Під час національно-визвольних подій 1918 р. 3-го березня в Старому Самборі відбулося віче, куди прибуло близько 10 000 осіб. За часів ЗУНР в Старому Самборі сформувався загін Українських січових стрільців.
За радянських часів Старий Самбір був типовим районним центром, тут працювали невеликі фабрики і заводи харчової і легкої промисловості.
24 серпня 1991 року Старий Самбір увійшов у склад незалежної України, переживши за час існування владу тринадцяти країн.
26 липня 2001 року Старий Самбір було включено в Державний список історичних населених місць України.
Уривок з історичного дослідження «Стара Самбірляндія», Юліана Ярема
