“Довідник безбар’єрності”

“В Україні змінюються підходи до інтеграції людей з маломобільних груп та створюються все більше можливостей для самореалізації. Важливу роль у просуванні безбар’єрності відіграє мова. Слова, які ми вживаємо в комунікації про інклюзію багато що говорять про наше суспільство, інститути, культуру, толерантність”, – зазначив Прем`єр-міністр Денис Шмигаль.
Презентовано “Довідник безбар’єрності” – гід з коректного спілкування, у якому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови, створений за ініціативи першої леді Олени Зеленської у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, що виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами.
Марина Лазебна, Міністерка соціальної політики, коментуючи важливість та корисність цього проекту, зазначила: “Працюючи все життя в соціальній сфері, я засвоїла одну річ: жодній людині не потрібні жалість та подачки. Більше того, вони стають бар’єрами, які ми несвідомо будуємо, протиставляючи себе і людей, які чимось відрізняються від нас. А люди потребують іншого: поваги, прийняття і рівних можливостей. Саме ці три стовпи і є основною безбар’єрності. І тут неможливо переоцінити важливість слів, які ми використовуємо”.
Вона навела приклад, що з 2007 року на всіх рівнях впроваджується політика інклюзії. Важлива справа, суспільством сприймається, але з цього руху народились зневажливі ярлики, особливо щодо дітей: “інклюзятко” або “дітки з обмеженими можливостями”. Навіть із пестливими суфіксами вони залишаються ярликами.
А насправді інклюзія – це розуміння потреб. Тому в жодному разі не варто вживати “інклюзятко”, а натомість – “дитина з особливими освітніми потребами”. Коли ми говоримо так, то робимо перший крок до розуміння, які саме потреби конкретно цієї дитини необхідно врахувати, щоб забезпечити їй рівне з іншими дітьми право на освіту.
Але позитивні зміни є і їх стає все більше. Наприклад, цього року влітку народні депутати підтримали наш законопроект, який, нарешті, змінив стигматизуючу назву “Фонд соціального захисту інвалідів” на “Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю”.
Ще одне словосполучення, яке Мінсоцполітики викорінює з ужитку, – “старі люди”. Багато кого такі слова ображають. Старими можуть бути зношені чоботи чи одяг з дірками. А люди можуть бути літніми або старшими за 70, 80 років. Кількість років – це лише кількість років, а не якість людини. Це неважко – приділити трохи часу тому, щоб зробити повагу до гідності кожної людини своїм особистим стандартом спілкування.
Мова поваги об’єднує. Вона дозволяє будувати сильне суспільство зі стійкими соціальними зв’язками, де кожна людина почувається безпечно, комфортно та має всі можливості реалізувати себе”, – резюмувала Марина Лазебна.
Довідково:
“Довідник безбар’єрності”, який у вересні презентувала перша леді Олена Зеленська, у доступній формі пояснює, чому не можна обмежуватися пандусами, якщо хочемо жити у безбар’єрному світі, а також, чому мова спілкування дуже важлива. Він доступний за посиланням – https://bf.in.ua/
Структура Довідника включає в себе чотири розділи: “Складові безбар’єрності”, “Правила мови”, “Словник” та “Безбар’єрний календар”.
Розділ “Складові безбар’єрності” простою та доступною мовою розкриває, що таке бар’єри, стереотипи, інклюзія, залучення, недискримінація, толерантність, прийняття, доступність, гендерна рівність, універсальний дизайн тощо.
У розділі “Правила мови” наведені та пояснені принципи безбар’єрної мови – мови, у якій відсутні слова, фрази, що демонструють упереджене, стереотипне або дискримінаційне ставлення до людини.
У розділі “Словник” зібрані поняття, які некоректно вживати стосовно різних людей. Тут пропонуються варіанти, як говорити правильно і пояснюється, чому саме так. Розділ “Безбар’єрний календар” розповідає про важливі дати, визначні і пам’ятні дні та пояснює, як їх відзначати, та коли привітання є недоречними.
За матеріалами Міністерства соціальної політики України