Тема інформування держави про кінцевих бенефіціарних власників (КБВ) продовжує хвилювати широкі кола підприємницької та бухгалтерської громадськості. І хоча напруга помітно спала після перенесення в останній момент крайньої дати першого подання інформації про КБВ на липень наступного року, питання продовжують залишатися. Зокрема – коли саме слід вперше подавати щорічне підтвердження про КБВ вже діючим юридичним особам.
Нагадаємо, що за ст. 17-1 Закону № 755 для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника щорічно, починаючи з наступного року з дати державної реєстрації юридичної особи, протягом 14 календарних днів подають обов’язковий пакет документів.
І ось, на думку відповідних посадовців, підприємства та інші юридичні особи, які зобов’язані підтверджувати (оновлювати) відомості про КБВ та були створені (зареєстровані) до 28.04.2020 р., вперше будуть підтверджувати відомості про своїх бенефіціарів у такі роки:
– якщо відомості про КБВ були оновлені у період з 11.07.2021 р. по 31.12.2021 р. – вперше підтверджувати бенефіціарів слід у 2022 році;
– якщо відомості про КБВ були оновлені у період з 01.01.2022 р. – вперше підтверджувати дані бенефіціарів потрібно у 2023 році.
Якщо ж юрособа зареєстрована після 28.04.2020 р., то перше щорічне оновлення відомостей про КБВ у неї теж у 2022 році. Про це повідомляє Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
Щодо документів, які слід подавати у рамках щорічного підтвердження, то вони наступні:
1) заява про підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (форма № 6);
2) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;
3) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи – нерезидента в країні її місцезнаходження – у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа – нерезидент;
4) нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, – для фізичної особи – нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, – для фізичної особи – резидента.
