«

»

Лис 23

Травма та її вплив на дитину. Консультують фахівці

perezhitye_travmy2_iПосттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – розлад, який може виникати внаслідок пережиття дитиною травматичної події, як досвіду зіткнення з ситуацією, яка загрожувала життю чи фізичній цілісності самої дитини, а також спостереження подібного щодо інших людей.

Можливість дитини впоратись із впливом травматичної події залежить від рівня небезпеки, яку несла ця подія, від реакції дитини на неї, від віку та рівня розвитку, а також наявної підтримки рідних.

Ви можете помітити такі ознаки ПТСР у своєї дитини:

  • проблеми зі сном, нічні жахіття;
  • відмова йти до школи;
  • відсутність апетиту;
  • скарги на головні болі чи болі в животі;
  • злість, роздратованість, агресивність;
  • бійки з однолітками чи братами/сестрами;
  • складнощі з зосередженням уваги;
  • уникнення ситуації, які лякають або нагадують про травму;
  • відмова від зустрічей з друзями або справ, які раніше подобались;
  • нервовість, лякливість;
  • нав»язливі спогади про травматичну подію;
  • ігри, які містять відтворення елементів травматичної події;
  • подекуди, нічне нетримання сечі або інші ознаки вікового регресу.

Ситуації, які можуть бути травматичними для дітей:

  • фізичне або сексуальне насильство;
  • відкинення або зрада довіри з боку близької людини, нехтування(психологічне насилля);
  • смерть або інша втрата дорогої людини;
  • важка хвороба близької людини;
  • домашнє насильство, яке коїться на очах у дитини;
  • автомобільна пригода або інша катастрофа;
  • залякування з боку інших, боулінг у школі;
  • ситуації, загрозливі для здоров»я та /або болючі медичні процедури;
  • бути свідком насилля у громаді (бійки у школі, пограбування, перестрілки тощо);
  • спостереження за діями поліції або арештом когось із близьких людей;
  • стихійні лиха;
  • військові дії.

Батьки завжди прагнуть кращого для своїх дітей, Жоден не бажає аби дитина проходила через травму.

Чим можна допомогти власній дитині?  

Важливо мати когось з ким можна поділитися власними переживаннями, це допоможе краще підтримати дитину

  • ознайомтесь з інформацією про поширені дитячі реакції на травматичні події;
  • отримайте консультацію у спеціаліста зі сфери психічного здоров»я, якщо дистрес вашої дитини триває кілька тижнів;
  • запевніть дитину, що вона в безпеці;
  • запевніть дитину, що подія, яка відбулась – не її провина;
  • дозвольте дитині ділитись її страхами та фантазіями через гру або в розмовах з вами – це природня частина процесу відновлення;
  • підтримуйте звичні для дитини домашні та шкільні процедури;
  • будьте терплячі, не існує точного графіку для процесу відновлення;
  • не тисніть на дитину, не змушуйте її «просто пережити», а дайте зрозуміти, що вона не має почуватись винною ні через події, ні через власні почуття.

Якщо ваша дитина не хоче іти в школу, пригнічена, агресивна, не контролює себе, має труднощі з концентрацією уваги, не робить домашніх завдань, має інші ознаки посттравматичного стресу – поговоріть зі шкільним психологом або соціальним працівником . Зазвичай фахівці знають про дитячий стрес та можуть допомогти чи надати відповідне скерування.

З питань даної проблематики звертайтеся до центру надання соціальних послуг  Старосамбірської міської ради (вул. Л. Галицького, 40, каб. №104, тел.: 0964068332).

print

Pin It on Pinterest