Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Порядок створення юридичних осіб, зокрема ТОВ, регулюється Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а порядок державної реєстрації – Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
То хто ж має право створювати ТОВ, які документи необхідно подавати державному реєстратору, та які вимоги до їх оформлення У Цивільному кодексі України була норма, яка передбачала, що:
товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа;
особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. На сьогоднішній день цих обмежень не існує, засновниками ТОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, як резиденти, так і нерезиденти України.
Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців (далі – державна реєстрація) – це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об’єднання, професійної спілки, її організації або об’єднання, політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу – підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон про реєстрацію).
Відповідно до ст.14 Закону документи для державної реєстрації ТОВ можуть подаватися у паперовій (особисто або поштовим відправленням) або електронній формі.
Якщо документи подаються у паперовій формі, заявник пред’являє:
паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу;
національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або інший документ, що посвідчує особу іноземця або особи без громадянства (для іноземців або осіб без громадянства;
документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, або нотаріально посвідчена довіреність (у випадку, коли документи подаються представником/законним представником) (частина друга статті 14 Закону про реєстрацію).
Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, державний реєстратор обов’язково перевіряє за допомогою Єдиного реєстру довіреностей. Крім того, Закон про реєстрацію передбачає обов’язок державного реєстратора перевіряти використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.
Для державної реєстрації створення Товариства з обмеженою відповідальністю подаються такі документи:
заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;
примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників;
установчий документ юридичної особи – у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа;
документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), – у разі створення юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа;
структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;
витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи – нерезидента в країні її місцезнаходження, – у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа – нерезидент;
нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, – для фізичної особи – нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, – для фізичної особи – резидента (частина перша статті 17 Закону).
Розглянемо вимоги до оформлення поданих документів:
у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права може зазначатися, що вона діє на підставі модельного статуту. Якщо модельний статут є багатоваріантним, у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права зазначається редакція модельного статуту, на підставі якого вона діє;
крім того, заявником може подана заява про реєстрацію юридичної особи платником податку на додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування;
заява про державну реєстрацію має бути підписана заявником (заявниками). Пунктом 5 частини першої статті 15 передбачено, що у разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.
А чи потрібно викладати таку заяву на спецбланку?
З аналізу частину 3 статті 34 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що заяви, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів, тобто заява про реєстрацію ТОВ, надіслана поштовим відправленням, має бути викладена на спеціальному бланку.
Особливу увагу слід приділити особі, яка має право подати такі документи.
Хто ж у нашому випадку буде заявником?
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону про реєстрацію у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи заявником є засновник (засновники) або уповноважена ними особа.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.15 Закону про реєстрації рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.
У Товариства з обмеженою відповідальністю вищим органом управління є загальні збори учасників. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол.
У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.
Необхідно врахувати, що рішення засновників про створення товариства, що діє на підставі модельного статуту підписується усіма засновниками. Справжність підписів засновників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Слід звернути увагу на те, що у випадку створення товариства, що діє на підставі модельного статуту, у рішенні засновників (учасників), що подається державному реєстратору, зазначається найменування товариства, склад засновників (учасників), розмір статутного капіталу, розмір часток у статутному капіталі кожного з учасників, спосіб внесення ними вкладів (у грошовій та/або негрошовій формі)
Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про ТОВ та ТДВ» учасник товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Вбачається, що таким документом буде заява, підпис на якій засвідчується нотаріально. Такий документ долучається до протоколу загальних зборів учасників та зберігається разом із ним.
Слід памятати, що установчий документ юридичної особи повинен містити відомості, передбачені законодавством, та відповідати законодавству.
Установчим документом товариства є статут. Відповідно до статті 82 Господарського кодексу України перелік відомостей, що повинні міститися у статутах товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, визначається виключно Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”.
Перш за все, Закон передбачає лише декілька обов’язкових вимог до змісту Статуту, а саме:
Повне та скорочене (за наявності) найменування товариства.
Органи управління товариством, їхню компетенцію, порядок прийняття ними рішень.
Порядок вступу до товариства та виходу з нього.
Інші положення, що не суперечать чинному законодавству, можуть визначатися в Статуті винятково за бажанням та рішенням засновників.
Абзацами першим та другим пункту 9 частини першої статті 15 Закону про реєстрацію визначено, що установчий документ юридичної особи (крім державного органу, органу місцевого самоврядування, юридичної особи, яка створена та діє на підставі модельного статуту) викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками). А у випадку державної реєстрації створення юридичної особи, нотаріальне засвідчення справжності підпису не застосовується.
Однак, варто зазаначити, що Законом України «Про ТОВ та ТДВ» визначено підписання першої редакція статуту товариства всіма учасниками товариства та нотаріальне засвідчення справжності підписів учасників.
В особливих випадках можуть подаватися додаткові документи, а саме: у разі, якщо засновником (засновниками) ТОВ є іноземна юридична особа, то додатково подається документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо).
Документи, видані відповідно до законодавства іноземної держави, повинні бути легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостиля) в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами.
Легалізація – це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.
При прийомі таких документів звертається увага на зовнішній вигляд документа (має бути оригінал), строки його дії, підписи та печатки уповноважених органів іноземної держави. Якщо держава є учасницею Гаазької Конвенції, то документ має бути апостилізований. Штамп апостилю може бути проставлений тільки на території держави, яка видала документ, посадовими особами уповноважених на те органів. Апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом. При цьому слід мати на увазі, що закордонні консульські установи та дипломатичні представництва повноважень щодо апостилізації документів не мають.
Пунктом 14 частини 1 ст.15 Закону про реєстрацію встановлено, якщо державному реєстратору подається документ, викладений іноземною мовою, то він має бути перекладений на державну мову із засвідченням вірності перекладу з однієї мови на іншу. Нотаріус (консульська посадова особа) засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає мови. Якщо нотаріус (консульська посадова особа) не знає відповідних мов, переклад документа здійснює перекладач, справжність якого засвідчує нотаріус (консульська посадова особа).
Подання відомостей про кінцевого бенефіціарного власника на сьогоднішній день це не є обов’язковим (підпункт 8-1 пункту 1 Постанови КМУ № 364 від 24.03.2022, в редакції Постанови КМУ № 719 від 24.06.2022)
Відповідно до ст.25 Закону про реєстрацію реєстратор перевіряє подані йому документи на наявність підстав для зупинення розгляду (ст.27) та відмови у державній реєстрації (ст.28).
