Використання води для пиття є однією з найважливіших потреб людини. Але треба пам’ятати, що вода може бути одним із факторів передачі інфекційних захворювань, в першу чергу – кишкових інфекцій, а також перевищення гранично-допустимих концентрацій хімічних сполук можуть бути небезпечними для здоров’я та життя людини.
Джерелом питного водопостачання в більшості населених пунктів є колодязі та каптажі.
Найбільш небезпечною з епідемічної точки зору є вода з криниць, яку живлять ґрунтові води, незахищені від зовнішнього забруднення, особливо якщо довкола криниці нема рекомендованої захисної зони (забороняється розміщувати вигрібні ями, вбиральні, місця утримання та водопою тварин, споруди та каналізаційні мережі, складувати та застосовувати органічні, мінеральні добрива, отрутохімікати і провадити будь-яку іншу діяльність, що призводить до забруднення ґрунту і підземних вод).
Небезпечним є надлишок або нестача у питній воді хімічних речовин. Найбільш поширеною є надлишкова кількість у воді солей кальцію та магнію. Воду, що містить такі солі у значній кількості, називають “твердою”, якщо цих солей зовсім немає або вони присутні в незначних кількостях, то вода вважається “м’якою”.
«Тверду» воду не можна використовувати для прання білизни, бо в ній миючі засоби втрачають свої мийні властивості. Вона має несприятливі органолептичні властивості, при кип’ятінні залишає значний осад, який є причиною виходу з ладу побутової техніки на якій утворюється товстий шар накипу, негативно впливає на здоров’я людей (причиною збільшення ризику утворення каменів – (жовчнокам’яна та нирковокам’яна хвороби, а в осіб зі спадковою схильністю такі захворювання розвиваються значно швидше та прогресують до виникнення серйозних ускладнень (панкреатит, печінкова та ниркова недостатність). Але і низький вміст солей кальцію і магнію має несприятливий вплив, оскільки за таких обставин в організм легше всмоктуються токсичні важкі метали (кадмій, свинець, ртуть, алюміній тощо), збільшується ризик серцево-судинних захворювань, а в дітей при наявності у воді нітратів – метгемоглобінемія, що негативно впливає на їх розвиток.
При виборі місце влаштування колодязя слід враховувати те, що він має бути розташований на незабрудненій та захищеній місцевості, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 50 м від вбиралень, вигрібних ям, мережі каналізації, старих покинутих колодязів тощо. Влаштовувати колодязі у місцях, що затоплюються повінню, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених, а також на проїзній частині вулиць – забороняється.
При влаштуванні колодязів необхідно дотримуватись таких вимог:
Cтінки колодязів повинні бути щільні, без шпарин, здатні ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод). Для облицювання стінок, в першу чергу, рекомендуються бетонні або залізобетонні кільця; при їх відсутності дозволяється використання кераміки, цегли, каменю, дерева. Каміння для колодязів необхідно використовувати із міцних стійких порід, укладати на цементному розчині, так само, як бетонні чи залізобетонні кільця.
Підводну частину стінок потрібно заглиблювати (не більш ніж на 1 м) у водоносний горизонт для кращого його розкриття та збільшення шару води.
Верх повинен бути не менше, як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення верх необхідно закривати кришкою з металу чи дерева (залізобетонним перекриттям з люком) та зробити дашок. Колодязі закриті зверху, обладнують вентиляційною трубою, виведеною вище поверхні землі не менше ніж на 2 м, отвір слід захистити ковпаком із сіткою.
Для підйому води рекомендується застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насосу обладнують колодязь коловоротом або “журавлем” із відром для загального користування, міцно прикріпленим. Біля колодязя слід влаштовувати лавку для відер.
Для захисту від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя. З тією ж метою навколо необхідно робити “замок” із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см.
Перед введенням в експлуатацію рекомендується виконати тривале відкачування води декілька повних об’ємів, дезінфекцію та повторне відкачування води до зниження залишкових кількостей дезінфектанту до норми.
Користуючись колодязем, велику увагу необхідно приділяти його захисту від забруднення і періодично ремонтувати, запобігати нагромадженню мулу, що погіршує смак і запах води, та який є сприятливим середовищем для розмноження патогенних мікроорганізмів. З цією метою його треба періодично – не рідше раз на рік очищати та цілком відкачувати воду. Після кожного ремонту або очищення рекомендовано проводити дезінфекцію споруд та води деззасобами дозволеними МОЗ України.
Старосамбірський відділ ДУ «Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» проводить дослідження води криничної на санітарно-хімічні, мікробіологічні, паразитологічні показники та проводить дезінфекційну обробку криниць на договірній основі.
Ми працюємо аби Ви були здорові!
