Податковий Кодекс України визначає, що садовий будинок – це будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій
та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
Згідно діючого законодавства у сфері містобудування садові, дачні будинки, господарські
(присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня
1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Порядок оформлення права власності як на дачний, так і на садовий будинок є
однаковими. Сьогодні дана процедура регулюється Законом України «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 No 1952-IV (зі
змінами та доповненнями) та
Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 No1127(далі-Порядок) (зі
змінами та доповненнями) . Законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на
нерухоме майно передбачено два випадки реєстрації прав на зазначені об’єкти
нерухомості в залежності від того, чи здійснювалося ведення погосподарського обліку на
території певної адміністративно-територіальної одиниці.
Перший регулюється п.п. 77-79 Порядку, відповідно до яких державна реєстрації права
власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські
(присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992
року проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію та про
присвоєння такому об’єкту адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної
електронної системи у сфері будівництва. Якщо адреса об’єкту була присвоєна без
застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, то державна
реєстрація права власності проводиться за наявності документа , що підтверджує
присвоєння такому об’єкту адреси. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами
та відомостями про суб’єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об’єкту
адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу
державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Документ , що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об’єкту адреси, не
вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний)
житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право
власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав . У такому випадку заявник у
поданій заяві обов’язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної
ділянки, на підставі якого державним реєстратором отримуються відомості Державного
земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій
споруджено відповідний об’єкт, для подальшого відображення його адреси.
Дана норма не застосовується, якщо у відомостях про місце розташування земельної
ділянки відсутні всі необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3
Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Другий випадок регулюється ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Для проведення державної реєстрації прав
власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські
(присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня
1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до
законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку , і щодо зазначених об’єктів
нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
виписка із погосподарської книги , надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий
орган не створений – сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною
установою;
документ , що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом, крім
випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об’єкти документом, що
посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об’єктом, може також вважатися
рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або
власність.
Проведення технічної інвентаризації на будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди,
прибудови до них, побудовані до 05.08.1992 року, є необов’язковим , якщо відповідною
радою здійснювалося ведення погосподарського обліку і у виписці з погосподарської книги,
яка надається для державної реєстрації прав, наявні відомості щодо технічних характеристик
об’єкта нерухомого майна.
Важливо: відповідно до абзацу 4 п. 81 Порядку державної реєстрації речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень у разі участі особи у діяльності кооперативу документом,
що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об’єкта, є
видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким
членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Ця норма є самостійною та
застосовується окремо від вищезгаданих норм законодавства у сфері державної реєстрації
прав.
При здійсненні державної реєстрації права власності на вищезгадані об’єкти нерухомості,
державний реєстратор обов’язково повинен враховувати дату народження особи, яка
заявляє свої права (станом на 05 серпня 1992 року особа повинна бути повнолітньою), а також
факт державної реєстрації кооперативу як юридичної особи в ЄДР або на паперових носіях
шляхом направлення запиту до місцевої архівної установи .
Окрім того, звертаю увагу, що державна реєстрація прав власності на садові, дачні
будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені
будівництвом до 5 серпня 1992 року, могла бути проведена, наприклад, БТІ до 2004 року в
реєстрових книгах , доступ до яких у державних реєстраторів відсутній.
Отже, з метою встановлення наявності чи відсутності суперечностей між заявленим та вже
зареєстрованим правом на такий об’єкт під час проведення державної реєстрації та для
уникнення ситуацій подвійної реєстрації права власності на один і той же об’єкт нерухомого
майна, державний реєстратор обов’язково має направляти запит до суб’єкта, який до 1
січня 2013 року здійснював державну реєстрацію прав на паперових носіях, крім випадків,
коли необхідна інформація (відповідні документи) були подані заявником.
Стаття має рекомендаційний характер
Тема :Особливості державної реєстрації права власності на садові та дачні будинки, збудовані
до 05.08.1992
Податковий Кодекс України визначає, що садовий будинок – це будинок для літнього
(сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій
та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових
будинків;
дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського
відпочинку.
Згідно діючого законодавства у сфері містобудування садові, дачні будинки, господарські
(присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня
1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Порядок оформлення права власності як на дачний, так і на садовий будинок є
однаковими. Сьогодні дана процедура регулюється Законом України «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 No 1952-IV (зі
змінами та доповненнями) та
Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 No1127(далі-Порядок) (зі
змінами та доповненнями) . Законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на
нерухоме майно передбачено два випадки реєстрації прав на зазначені об’єкти
нерухомості в залежності від того, чи здійснювалося ведення погосподарського обліку на
території певної адміністративно-територіальної одиниці.
Перший регулюється п.п. 77-79 Порядку, відповідно до яких державна реєстрації права
власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські
(присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992
року проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію та про
присвоєння такому об’єкту адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної
електронної системи у сфері будівництва. Якщо адреса об’єкту була присвоєна без
застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, то державна
реєстрація права власності проводиться за наявності документа , що підтверджує
присвоєння такому об’єкту адреси. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами
та відомостями про суб’єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об’єкту
адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу
державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Документ , що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об’єкту адреси, не
вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний)
житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право
власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав . У такому випадку заявник у
поданій заяві обов’язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної
ділянки, на підставі якого державним реєстратором отримуються відомості Державного
земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій
споруджено відповідний об’єкт, для подальшого відображення його адреси.
Дана норма не застосовується, якщо у відомостях про місце розташування земельної
ділянки відсутні всі необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3
Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Другий випадок регулюється ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Для проведення державної реєстрації прав
власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські
(присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня
1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до
законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку , і щодо зазначених об’єктів
нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
виписка із погосподарської книги , надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий
орган не створений – сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною
установою;
документ , що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом, крім
випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об’єкти документом, що
посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об’єктом, може також вважатися
рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або
власність.
Проведення технічної інвентаризації на будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди,
прибудови до них, побудовані до 05.08.1992 року, є необов’язковим , якщо відповідною
радою здійснювалося ведення погосподарського обліку і у виписці з погосподарської книги,
яка надається для державної реєстрації прав, наявні відомості щодо технічних характеристик
об’єкта нерухомого майна.
Важливо: відповідно до абзацу 4 п. 81 Порядку державної реєстрації речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень у разі участі особи у діяльності кооперативу документом,
що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об’єкта, є
видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким
членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Ця норма є самостійною та
застосовується окремо від вищезгаданих норм законодавства у сфері державної реєстрації
прав.
При здійсненні державної реєстрації права власності на вищезгадані об’єкти нерухомості,
державний реєстратор обов’язково повинен враховувати дату народження особи, яка
заявляє свої права (станом на 05 серпня 1992 року особа повинна бути повнолітньою), а також
факт державної реєстрації кооперативу як юридичної особи в ЄДР або на паперових носіях
шляхом направлення запиту до місцевої архівної установи .
Окрім того, звертаю увагу, що державна реєстрація прав власності на садові, дачні
будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені
будівництвом до 5 серпня 1992 року, могла бути проведена, наприклад, БТІ до 2004 року в
реєстрових книгах , доступ до яких у державних реєстраторів відсутній.
Отже, з метою встановлення наявності чи відсутності суперечностей між заявленим та вже
зареєстрованим правом на такий об’єкт під час проведення державної реєстрації та для
уникнення ситуацій подвійної реєстрації права власності на один і той же об’єкт нерухомого
майна, державний реєстратор обов’язково має направляти запит до суб’єкта, який до 1
січня 2013 року здійснював державну реєстрацію прав на паперових носіях, крім випадків,
коли необхідна інформація (відповідні документи) були подані заявником.
Стаття має рекомендаційний характер
