Товариство русофілів в Старому Самборі перед І Світовою війною
Громадські організації почали діяти на західноукраїнських землях ще на початку 1900 року. Початок організованого молодіжного руху в Старому Самборі поклало товариство “Сокіл”. Метою якого було виховання свідомого, фізично здорового патріота. Моральною основою “Сокола” став закон Божий і на його основі вироблений сокільський закон – 10 заповідей. Якщо діяльність “Соколів” мала більше загальнослов’янський характер, то в товаристві “Січ” – чисто національний. Популярність “Січей” серед населення Східної Галичини була дуже великою. В 1914 р. діяло 916 осередків, які об’єднували понад 30 тис. членів. За Польщі розпочався процес переслідування січовиків, тому більшість січовиків перейшли в нову молодіжну організацію “Луг” (1925 р.).
Перше січове свято в Старому Самборі відбулось у 1907 році. Його організатором став Йосиф Білобрам. Людина з великої літери, адже працюючи урядовцем, вів церковний і просвітянський хори. З початком Першої світової війни “Січі” фактично припинили свою діяльність і стали базою для формування Легіону Українських Січових Стрільців. За ініціативи Йосифа Білобрама, у 1918 році була сформована УГА. Товариство ім. М. Качковського — галицьке москвофільське товариство засноване у 1874 р. Іваном Наумовичем. Виникнення товариства було обумовлене зростом впливу українофільського товариства «Просвіта» і намаганням галицьких русофілів поширити свій вплив, зокрема серед галицького селянства. Патроном товариства обрали Михайла Качковського, відомого мецената Галичини, хоча він і не сповідував русофільські погляди. Первинними осередками товариства стали читальні, бібліотеки, зросла публікація книжок та літеретури для селянства. Заснування читалень збігалося з організацією «товариств тверезості».
Будівля в Старому Самборі, в якій розміщуються районне управління юстиції, виконавча служба та архітектура, за задумом була одноповерховою. Зведена вона у 1885 році. У цьому будинку з двома кімнатами та невеликим залом знаходилась читальня ім. Качковського, заснована Н. Барановським, суддею. При читальні діяв хор, керівником якого був поляк Н.Мисицький, за професією вчитель. До цього товариства входили поважні і багаті міщани, а саме: Петро та Іван Шемердяки, Скипакевичі – кушніри, Гречини – теслі та будівники, які під час Першої світової війни були вивезені в концтабір у Талергофі та всі повернулися додому. Товариство «Просвіта» виникло в 1868 році в Галичині як противага антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою, — з одного боку, і русофільській, — з другого. Сучасна будівля «Просвіти» в Старому Самборі збудована у 1954 році. Спочатку тут знаходилася шевська майстерня і фотосалон, а «Союз Українок» і саме товариство «Просвіта» переїхали сюди на початку 90-х. Просвітянський осередок в Старому Самборі було засновано у грудні далекого 1898 року. Першим його головою був В.Волянський. У «Просвіті» діяла також бібліотека (в Старому Самборі насправді їх було три – українська, польська і єврейська десь до 40-х рр., які існували окремо одна від одної), хор, драматичний гурток. Церковний хор згодом змінив свій напрямок, і виступав також на сцені товариства «Просвіта». Під кінець 19 ст. він був добре організований. Диригентом став Йосиф Білобрам – урядовець. Він очолював церковних та просвітянських співаків до Першої світової війни. Потім був пан Крутовський, теж урядник, в 30-ті – п. Гумецький, урядовець суду. Їм заборонялося вести освітню роботу, оскільки можна було стати безробітним. Старосамбірську повітову «Просвіту» 75 років тому очолював священик зі Стрільбич Іван Шпиталь.
У 1934-1939 роках при читальні «Просвіти» діяв оркестр, створений з хором в 1928 році за ініціативою учителя Івана Вовчика. Він сам грав на скрипці і, зібравши довкола себе молодь, вчив основ музичної грамоти. Оркестр брав участь у різних концертах у багатьох містах регіону (зокрема в Самборі, Дрогобичі та ін.). У його музичному супроводі йшли музично-драматичні вистави і навіть так зване німе кіно. Перша «Просвіта» розташовувалася на Долішній Посаді. Згодом, як вдно на знімку збоку, домом Просвіти став будинок під №94 (сучасна вулиця Галицького). Він знаходився на тому ж місці, що й нинішня «Просвіта». Щоправда, будівлі не стало після Другої світової війни.
Юліана Ярема. © «Старосамбірські вісті», 2013.
