Інвалідність — не властивість людини, а перешкоди, які виникають через неї у суспільстві.
У нашій країні якість життя інвалідів, як правило, нижче решти населення, що обумовлено такими чинниками, як, наприклад, недостатність в нашому суспільстві гуманізму і милосердя по відношенню до людей з особливими потребами; низький рівень матеріального забезпечення і соціального обслуговування людей з обмеженими можливостями; нерозвиненість і непристосованість соціальної інфраструктури міст і сільських населених пунктів з урахуванням задоволення основних потреб інвалідів.
Відповідно до Декларації про права інвалідів (ООН, 1975 р.) інвалід – це будь-яка особа, що не може самостійно забезпечити повністю або частково потреби нормального особистісного та (або) соціального життя в силу недоліку, будь то вродженого чи ні, його (або її) фізичних або розумових можливостей.
Основний Закон України, який визначає пільги та основи соціальної захищеності для людей з обмеженими можливостями – це Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Цей Законом гарантує таким людям рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, для ведення повноцінного способу життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Відповідно до цього Закону, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.Стаття 4 Закону зазначає, що пільги людині з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію “дитина-інвалід” (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).Інвалідам, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, пільги надаються на підставі довідки, що безоплатно видається структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання, в якій зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних випадках – основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такої довідки та її форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Перелік пільг, якими можуть скористатися особи з обмеженими можливостями зазначений в Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Для отримання детальної консультації, щодо порядку отримання різних видів соціальної допомоги у зв’язку з інвалідністю та можливості захисту своїх прав та законних інтересів у даній сфері звертайтеся до Старосамбірського бюро правової допомоги, за адресою м. Старий Самбір, вул. Л.Галицького, 114, або за телефонами (096) 07 – 95 – 076, (068) 62 – 92 – 960, 23 – 0 – 03; електронна адреса: staryy.sambir@lv.legalaid.gov.ua
Головний спеціаліст
Старосамбірського бюро правової допомоги
Уляна Старосельська,
Андрій Дребот
