Леся Турянська,
заступник директора-начальник відділу соціальної роботи Старосамбірського РЦСССДМ
Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. На жаль, проблема домашнього та ґендерного насильства залишається актуальною для українського суспільства, де досі відкрито говорити на цю болючу тему та визнавати її існування непросто. За неофіційними даними, від домашнього насилля потерпає кожна третя жінка. Реальну статистику зібрати майже неможливо, адже жінки не хочуть оприлюднювати «незручну» тему.
Перша причина того, що насильство в сім’ї процвітає – це відсутність внутрішньої культури як серед чоловіків, так і жінок. На Заході фраза «нам потрібно поговорити» закінчується у психотерапевта в кабінеті, а у нас – синцями й струсами мозку у власній квартирі. Так сім’я перетворюється на поле битви. Окрім того, з дитинства дівчаток більше, ніж хлопчиків сімейно орієнтують. Розповідають, що сім’ю потрібно зберегти будь-якою ціною. У нашій країні жінці соромно перед друзями та родичами, що її б’є чоловік. Мами, бабусі вчать дівчаток терпіти і пробачати. Бо така жіноча доля.
Сором, відчай, почуття провини — саме такі емоції та почуття супроводжують жінку, яка стала жертвою насильства з боку своїх близьких (партнера, чоловіка, батька, вітчима тощо). Замість того, щоб про це розказати рідним, викликати поліцію, піти від партнера-агресора, жінка обирає шлях мовчати, бо говорити про це соромно, бо треба терпіти, бо ж не годиться виносити сміття з хати, тим паче викликати правоохоронців… Випадки, коли жінка підіймає руку на свого чоловіка, також існують, хоча вони і не такі поширені. У такому разі допомоги потребує чоловік. Динаміка сімей, у яких проявляється насильство, досить складна, тому розібратися без допомоги, зокрема сімейних психологів, соціальних працівників, юристів практично неможливо. Перший крок, який варто зробити, — перестати звинувачувати себе, думати, що якщо чоловік б’є, значить любить і це нормально. У такий ситуації варто не вагаючись звернутися по допомогу!
Якщо жінка потрапила в таку ситуацію і дійсно визнає, що це проблема, дуже важливо розуміти, що фізичне насильство – загроза життю. Передусім потрібно йти в безпечне місце, усіма можливими способами припинити фізичну агресію, піти кудись або до когось звернутися, бо будь-яка психотерапія ефективна потім. Насамперед потрібно уникнути насильства!
Також дуже важливо визначити, наскільки ймовірно і чи необхідно будувати стосунки з такою людиною. Треба розуміти, чи готова особа змінюватися, чи розуміє агресор, що страждають люди. Якщо є готовність збереження сім’ї, то можлива якась робота. Якщо ні – питання до жінки, чи готова вона робити вибір. Будь-який конфлікт у стосунках двосторонній.
Якщо один порушує права іншого, це означає, що той дозволяє це робити. Є ще таке поняття, як почуття гідності. В радянському суспільстві його нівелювали. До однієї жінки насильник навіть не підходить, а інша може дуже часто потрапляти в такі ситуації. Жінці передусім важливо розуміти, чого вона хоче від життя, як себе бачить і яка її роль у сім’ї.
Якщо кривдник завдав вам тілесних ушкоджень, відразу зателефонуйте до міліції за телефоном 102 і зверніться до закладу охорони здоров’я.
У Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (м. Старий Самбір, вул. Дашо,4, тел. 22-340) вам запропонують послуги психолога та супровід фахівця із соціальної роботи.
У Центрі соціально-психологічної допомоги (м.Львів, вул. Коновальця, 103, тел.(032)2379920, 2379927) та соціальному центрі матері та дитини (м. Дрогобич, вул.. Шептицького, 7, тел.. (0244)10143, факс (0244)38920) окрім послуг психолога та юриста ще є можливість отримати право на тимчасове проживання.
Усі послуги усіх перерахованих установ та організацій є безкоштовними для громадян.
Якщо ви вагаєтеся, чи варто звертатися за допомогою до конкретної організації, то можете отримати консультацію по телефону, якщо зателефонуєте на Національну безкоштовну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства – 0 800 500 335 зі стаціонарних телефонів, 386 – з мобільних.
На базі ГО «Ла Страда-Україна» функціонує дві «гарячі» лінії:
1.Національна дитяча «гаряча» лінія, яка працює за безкоштовним номером 0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 116111 (з мобільних). Лінія працює у будні дні з 12.00 до 20.00 та в суботу – з 12.00 до 16.00 год.
2.Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівля людьми та гендерної дискримінації, яка працює за новим загальноєвропейським номером 116123. Даний номер є безкоштовним з мобільних телефонів.
