Аналітично-інформаційний огляд
В Україні за останні 30 років епідемічна ситуація щодо захворюваності
людей на сказ залишається нестійкою — реєструються поодинокі випадки
захворювань, але є всі умови для їх поширення. Про це свідчить і тенденція
до зростання рівня захворюваності. Так, якщо за період з 1989 по 1998 роки
зареєстровано випадків захворювань то за період з 1999 по 2008 роки — 28
випадків, а за період з 2009 по 2018 роки — 30 випадків. (Всього за останніх
30 років зареєстровано 78 випадків захворювань).
За останнє десятиріччя найбільші показники захворюваності
зареєстровано у 2011, 2015 роках — по 6 випадків.
Захворювання реєструвались у 12 областях — Донецькій — 5 вип.,
Дніпропетровській, Харківській, Одеській — по 3 вип., Львівській,
Тернопільській, Київській, Чернігівській, Рівненській областях та м.Києві —
по 2 вип., Сумській, Кіровоградській по 1 вип.
У 2018 році зареєстровано 1 випадок захворювання у Львівській
області (на 1 випадок менше попереднього року). 20.10.2018р. захворіла
жителька с. Милятин, Городоцького р-ну 1950 р.н., у якої з явився головний
біль, загальна слабкість, порушення координації. 24.10.2018 з діагнозом
«Менінгоенцефаліт?» госпіталізована у неврологічне відділення Городоцької
ЦРЛ. 25.10.2018 стан захворілої різко погіршився — з’явились симптоми
гідрофобії, у зв’язку з чим діагноз змінено на «Сказ?». 30.10.2018 р. КЗЛОР
«Львівська обласна інфекційна лікарня» встановлено діагноз «Сказ,
паралітична форма».
02.11.2018р. хвора померла. Діагноз підтверджено вірусологічною
референс-лабораторією ДУ «Центр громадського здоров,я МОЗ» методом
ПЛР — в доставлених на дослідження зразках патматеріалу померлої
виявлені специфічні фрагменти нуклеїнової кислоти вірусу сказу. При
проведенні епідрозслідування встановлено, що у серпні 2018р. захворілу
покусав власний домашній собака (цуценя) за палець кисті. Через 2 тижні
після укусу собака загинув, з приводу укусу та загибелі тварини захворіла за
медичною допомогою та у заклади Держпродспоживслужби не зверталася.
За 5 міс 2019 р. також зареєстровано один випадок захворювання на
сказ. 15.04.2019 р. захворів житель с. Ганнівка, Петрівського
району,Кіровоградської області 1953 р. нар.,коли у нього з,явилися
симптоми: порушення ЦНС, сильний головний біль,оніміння верхніх
кінцівок та язика, порушення ковтання, гнусавість голосу.17.04.2019 р.
дружиною він був доставлений у КНП “Жовтоводська міська лікарня”,
Дніпропетровської області з діагнозом ”Ішемічний інсульт, стволові
порушення”.19.04.2019 р. на підставі клінічних даних та епіданамнезу
(07.03.2019 р. покусаний сусідським собакою,який згодом загинув) хворобу
діагноз змінено на ”Сказ ?”. Хворий помер 20.04.2019 р. На підставі клініко-
епідеміологічних, патолого-анатомічних даних, та результатів вірусологічного дослідження (вірусологічною референс-лабораторією ДУ
”Центр громадського здоров,я МОЗ” 24.04.2019 р. в досліджених зразках пат
матеріалу виявлені специфічні фрагменти нуклеїнової кислоти вірусу сказу)
26.04.2019 р. встановлено заключний діагноз “Ішемічний інфаркт стовбура
головного мозку, сказ.”
Хворий за медичною допомогою не звертався, ветеринарні фахівці про
випадок загибелі собаки не були повідомлені.
У вогнищах сказу проведені необхідні протиепідемічні та
протиепізоотичні заходи.
Викликає глибоке занепокоєння, що захворілі на сказ у переважній
більшості не звертаються за медичною допомогою при нападі тварин, що
було відмічено у інформаційно-аналітичному огляді за попередній рік та
підтверджено у випадках захворювань за 2018 та 2019 роки.
Є всі умови для погіршення епідемічної ситуації так як захворюваність
серед людей реєструється на фоні неблагополучної епізоотичної ситуації,
яка поки що не має тенденції до поліпшення.
Згідно даних обласних та м. Києва лабораторних центрів МОЗ (табл. №
2.1) у 2018 році, як і в останнє десятиріччя, основними джерелами збудника
сказу в Україні у дикій природі були лисиці: питома вага від захворілих
диких тварин складає 88,3% (697), від усіх тварин — 40%. Серед тварин
наближених до людини основними джерелами залишаються собаки і коти:
50,7% від усіх тварин (884 вип.), сільськогосподарські тварини — в 9,12%
(159 вип.). Виявлено хворих 415 обак (23,8% від усіх тварин), 469 котів
(26,9% від усіх тварин), в т.ч. 131 безпритульних (7,5% від усіх тварин). В
одному випадку сказ виявлено у кажана, в 12 серед гризунів.
Всього виявлено 1743 випадки захворювань тварин на сказ. Згідно
даним Держпродспоживслужби кількість неблагополучних щодо сказу
населених пунктів у 2018 році збільшилася на 8,1% і складає 1466, кількість
захворілих тварин збільшилось на 2,3% і складає 1704. Як і у попередні роки,
вогнища сказу реєструвались у всіх природно-географічних зонах та
регіонах країни. Найбільш інтенсивний перебіг епізоотичного процесу був у
Вінницькій — 263 вип. (на 63 вип. більше попереднього року),
Кіровоградській — 152 вип. (на 84 вип. більше), Черкаській — 117 вип.(на 5
вип. менше), Харківській — 109 вип. (на 17 вип. менше) та Запорізькій — 105
вип. (на 25 вип. менше).
Найменші показники захворюваності тварин зареєстровані у м. Києві 3
вип. як і у 2017 р.; Чернівецькій — 6 вип. (на 3 вип. менше попереднього
року), Закарпатській — 21 вип. (проти 9 у 2017 р.), Волинській — 23 вип.
(проти 51 у 2017 р.), Івано-Франківській — 23 (проти 67 у 2017 р.).
(Відповідні таблиці Держпродспоживслужби щодо захворюваності тварин та
даних їх лабораторного обстеження, а також даних ВООЗ щодо
захворюваності тварин додаються таблиці 2.2 і 2.3 відповідно). Як і в
попередні роки, зареєстрована значна кількість осіб, які звертаються за
медичною допомогою внаслідок нападу тварин, хоча і зменшилася у порівнянні з 2017 роком на 3% (складає 67134 осіб, 157,62 на 100 тис.
населення).Найбільша кількість таких осіб зареєстрована, як і в
попередньому році у Чернігівській області — 239,7 на 100 тис. нас., у
Кіровоградській — 238,9, Миколаївській — 233,5, Київській — 226,3,
Рівненській — 224,3, Запорізькій — 213,9.
Серед тварин які нападали на людей (таблиця 1), як і раніше, провідну
роль відіграють тварини наближені до людей: коти і собаки — 63532 вип.
(94,6% від усіх тварин), сільськогосподарські тварини — 794 вип. (1,2% від
усіх тварин, червоні лисиці — 1103 (1,64%), в 148 вип. (0,22%) напади
спричинені кажанами що на 46 вип. менше 2017 року.
Котами спричинені напади в 13885 вип. (20,7% від усіх тварин) в т.ч.
безпритульними — 3561 (25,65%), собаками — в 49647 вип. (73,95% від усіх
тварин) в т.ч. безпритульними — 24460 (49,26%).
Кількість звернень за медичною допомогою осіб, внаслідок нападу
тварин, з підозрою та хворих на сказ — на рівні попереднього року і складає
2086 осіб (4,9 на 100 тис. населення). Найбільші показники зареєстровані у
Луганській — 19,16 (135 вип.), Кіровоградській — 18,4 (174 вип.),
Херсонській — 17,3 (95 вип.), Вінницькій — 16,5 (221 вип.), Рівненській —
15,1 (175) областях, найменші у Закарпатській — 0,4 (5 вип.), Одеській —
0,69 (15 вип.), Волинській — 2,21 (23 вип.), Івано-Франківській — 1,5 (25
вип.) областях та м. Києві — 0,4 (11 вип.). З числа хворих та з підозрою на
сказ тварин, які спричинили напади на людей найбільша питома вага
належить котам і собакам — 57,3% (1196 вип.) в т.ч. котам 29,1 (608 вип.),
собакам 28,1% (588 вип.), серед них найбільша питома вага котів і собак —
57,3% (1196 вип.), в т.ч. котам 29,1% (608 вип.), собакам 28,1% (588 вип.),
питома вага сільськогосподарських тварин — 14,1% (296 вип.), лисиць —
13,4% (279 вип.).
У більшості регіонів та м. Києві виважено відносяться до призначення
спеціалізованої антирабічної допомоги людям, які звернулися за нею —
всього призначено щеплення 30,35% (20380) таким особам. Значно вищі
показники у Луганській — 65,56%, Львівській — 42,8%, Хмельницькій —
40,9%, Житомирській — 38,16% областях.
Продовжують реєструватись випадки відмови від щеплень та
самовільне припинення щеплень особам, яким вони призначені (таблиця 4),
при цьому виникає глибоке занепокоєння, що продовжується тенденція до
збільшення кількості таких осіб на 1,9% більше попереднього року та на
3,84% більше 2016 року (всього 1836 осіб — 9% від призначених проти 1802
у 2017р. та 1768 у 2016р.). Найбільший відсоток таких осіб у Львівській —
30,4% (320 вип.), Сумській — 30,1% – (254 вип.), Чернівецькій — 23,6% (88
вип.), Івано-Франківській — 16,7% (77 вип.) областях, найменший — у
Хмельницькій — 0,8% (6 вип.), Чернігівській — 1,3% (8 вип.), Житомирській
— 1,5 % (14 вип.), Херсонській — 2,7 (8 вип.), Харківській — 3,1% (24 вип.),
Донецькій — 3,6% (37 вип.), Волинській — 3,9 (16 вип.) областях. Відсутні такі випадки у м. Києві. Комбінований курс щеплень призначено в 16,35% (у
2017 р. — 13,4%), при фактичній потребі в 18-20%.
В окремих регіонах залишається незадовільним стан взаємодії з
фахівцями Держпродспоживслужби стосовно передачі та отримання
інформації про спостереження за станом здоров’я відомих тварин, які
спричинили напади на людей (таблиця 5). Таких повідомлень направлено у
Держпродспоживслужбу та організовано ветеринарне спостереження за
тваринами у Полтавській області в 39,1% вип., у Донецькій — 85,4%, у
Харківській — в 85,65%, Херсонській — у 90,3%, Київській — у 96%
областях, у м. Києві — в 48,75% вип. В інших регіонах на рівні в 98-100%,
по Україні — в 91,6 % вип.
Як і раніше, залишаються незадовільними показники звернення
постраждалих від нападу тварин (таблиця 3) за спеціалізованою
антирабічною допомогою у заклади охорони здоров’я (ЗОЗ). Звернулися у
ЗОЗ за медичною допомогою упродовж перших 24 годин лише 76,73% осіб
(у 2017 році — 75%), через 72 години і пізніше — 6,27% (у 2017 р. — 7%).
У регіонах, як і у попередні роки не виконуються вимоги наказу МОЗ
України від 11.08.2014р. №551 «Про удосконалення проведення
профілактичних щеплень в Україні» фактично не проводяться профілактичні
щеплення контингентам епідризику щодо сказу. Взагалі вони не планувались
і не проводилися у Запорізькій, Рівненській, Сумській, Тернопільській,
Херсонській, Чернівецькій, Полтавській областях; планувалися, але не
проводилися у Житомирській, Закарпатській, Луганській, Львівській,
Черкаській, Чернігівській областях. Не відповідали потребі плани щеплення,
але виконані на 100% у Миколаївській області. В інших областях плани
щеплень не відповідали потребі та проводилися у вкрай недостатньому
обсязі: у Хмельницькій області — проведено 250 щеплень при плані 501.
Всього по країні заплановано 2488 щеплень, виконано 519 (20,86%).
Держспоживслужбою проводилися заходи щодо охоплення
профілактичною імунізацією проти сказу домашніх і диких тварин. Всього
проведено 6 млн щеплень домашніх тварин проти сказу, оздоровлено 1498
неблагополучних пунктів. Проведено масштабну антирабічну пероральну
імунізацію диких м’ясоїдних тварин із допомогою авіатранспорту.
Залишається невирішеною проблема безпритульних тварин. Кількість
функціонуючих постійних бригад по відлову безпритульних тварин у
регіонах (таблиця 8) в середньому від 1 до 11, за винятком Київської – 66 та
Кіровоградської — 18 областей. Відсутні дані про кількість бригад у
Волинській, Донецькій, Житомирській, Хмельницькій областях. Кількість
тварин що були виловлені зменшилася у порівнянні з попереднім роком на
22,3% і складає 45532 тварини, що не відповідає фактичній потребі.
Зменшилася також (на 19,3%) кількість поміщених тварин у притулки і
складає 10196 -28,6% від виловлених (у 2017 р. — 24,4). Стерилізація
проведена у 17 252 тварини (47,7%) від виловлених (на 23,3% більше
попереднього року).
У регіонах проводився значний обсяг організаційних та
профілактичних заходів, завдяки яким не дивлячись на складну епізоотичну
ситуацію, невирішену проблему безпритульних тварин, значну кількість
нападів тварин на людей на сказ захворіла одна людина, хоча, враховуючи,
що сказ залишається абсолютно смертельним захворюванням і один випадок
є недопустимим.
Висновки:
як і в попередні роки, в країні залишається неблагополучною
епізоотична ситуація щодо сказу. Щорічно реєструються поодинокі
випадки захворювань людей на сказ та смерті від нього, є умови для
ускладнення ситуації, чому сприяє також тенденція в останні роки до
антропургізації (зокрема (особливо) урбанізації) епізоотичного
процесу, недостатні заходи щодо припинення цього процесу у
природних вогнищах ( регулювання чисельності хижих м’ясоїдних
тварин до епізоотично допустимого рівня, потребує більших обсягів
імунізація їх пероральними вакцинами), невирішена проблема
безпритульних тварин, щорічна реєстрація значної кількості нападів
тварин на людей, що є наслідком порушень власниками правил
утримання тварин та незадовільної роботи відповідних органів,
установ, служб з цих питань (зокрема щодо виконання законодавчих,
нормативних документів, які встановлюють вимоги відносно заходів
запобігання сказу);
факторами, що підвищують ризик ускладнення епідемічної ситуації зі
сказу також являються не налагоджений в окремих регіонах
необхідний взаємозв’язок з фахівцями Держпродспоживслужби
стосовно передачі інформації про спостереження за відомими
тваринами, які спричинили напади на людей.
залишається незадовільною робота щодо охоплення профілактичними
щепленнями осіб із груп епідеміологічного ризику інфікування вірусом
сказу;
не завжди своєчасні були поставки у регіони антирабічної вакцини та
забезпеченість антирабічним імуноглобуліном, у зв’язку з чим
комбінований курс щеплень виконано лише на 81,4% особам, які його
потребували;
залишається незадовільною у багатьох регіонах ефективність
гігієнічного навчання та виховання населення щодо заходів запобігання
сказу, в зв’язку з чим значна кількість населення при нападах тварин не
звертається за медичною допомогою або звертається несвоєчасно, а
серед осіб, яким призначена спеціалізована антирабічна допомога
значна частина припиняє курс щеплень самовільно або відмовляється
від призначених щеплень;
впродовж багатьох років у Полтавській, Кіровоградській, Київській,
Вінницькій областях відсутні консультативні обласні центри антирабічної допомоги, не приймаються заходи щодо їх створення, що
не сприяє наданню у цих регіонах кваліфікованої антирабічної
допомоги;
звертає також на себе увагу, що дані щодо нападів тварин,в т.ч. хворих
на сказ на людей, та. постекспозиційні щеплення проти сказу людей,
яким вони призначені, у багатьох випадках не співпадають з даними
Держпродспоживслужби, ВООЗ, (див. таблиці), що перешкоджає
проведенню більш достовірного аналізу епізоотичної та епідемічної
ситуації зі сказу,заходів його протидії, та прийняттю дієвих запобіжних
заходів.
Враховуючи вищевказане, зокрема неблагополучну епізоотичну
ситуацію щодо сказу в країні та не вирішені у повному обсязі заходи його
запобігання серед тварин та людей продовжує залишатися висока
вірогідність збільшення кількості випадків захворювань людей на сказ
та смерті від нього і, відповідно, значних економічних втрат для держави.
Організація та проведення заходів запобігання сказу потребують
невідкладного комплексного вирішення з участю органів виконавчої влади та
місцевого самоврядування, підрозділів МОЗ, Держпродспоживслужби та
інших зацікавлених служб і відомств.
Джерело: Державна установа «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України».
