Місце постачання електронних послуг згідно з нормами Закону України №1525

Старосамбірська ДПІ нагадує, що 02.07.2021  набули чинності норми (крім деяких
норм, які набирають чинності з 2022 року) Закону України від 03.06.2021 № 1525-IX «Про
внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів,
отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження
реклами та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з
постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» (Закон України № 1525).
З введенням в дію Закону України № 1525 Податковий кодекс України (далі – ПКУ)
ст. 186 ПКУ доповнено пунктом 186.3 1 , відповідно до якого місцем постачання електронних
послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг.
Так, з метою застосування цього пункту місцезнаходження отримувача електронних
послуг визначається:
– для отримувача послуг – фізичної особи, яка зареєстрована як суб’єкт
господарювання, – за місцем реєстрації такого отримувача як суб’єкта господарювання;
– для отримувача послуг – фізичної особи, яка не зареєстрована як суб’єкт
господарювання, – за місцем фактичного місцезнаходження такої фізичної особи –
отримувача послуг.
З метою встановлення фактичного місцезнаходження фізичної особи – отримувача
послуг враховуються такі відомості :
а) якщо електронні послуги надаються засобами фіксованого зв’язку – фактичним
місцезнаходженням фізичної особи – отримувача послуг вважається країна встановлення
лінії фіксованого зв’язку (місцезнаходження провайдера телекомунікацій, послугами якого
користувався одержувач у процесі отримання електронної послуги);
б) якщо електронні послуги надаються засобами рухомого (мобільного) зв’язку –
фактичним місцезнаходженням фізичної особи – отримувача послуг вважається країна, яку
ідентифікують за мобільним кодом країни SIM-карти, яка використовується під час
отримання таких послуг;
в) якщо електронні послуги надаються іншими, ніж зазначені у абзацах «а» та «б»,
засобами зв’язку, у тому числі з використанням картки доступу, – фактичним
місцезнаходженням фізичної особи – отримувача послуг вважається країна, в якій розміщені
такі інші засоби зв’язку або до якої надіслано карту доступу для її використання (у тому
числі місцезнаходженням пристрою, яке визначається за його IP-адресою, що
використовувалося отримувачем електронної послуги).
Додатковими доказами для визначення місцезнаходження фізичної особи – отримувача
послуг, один із яких застосовується одночасно з одним із зазначених у абзацах «а», «б» та
«в» переліку відомостей, є:
– платіжна адреса фізичної особи – отримувача послуг;
– банківські реквізити, зокрема місце ведення банківського рахунка, використаного для
розрахунку за електронні послуги;
– інша комерційно важлива інформація.
Фізична особа – отримувач електронних послуг може підтвердити, що вона
зареєстрована як суб’єкт господарювання – платник податку на додану вартість (ПДВ)
шляхом повідомлення особі –нерезиденту свого індивідуального податкового номера
платника ПДВ.
Якщо в договорі, у тому числі укладеному в електронній формі, відсутня інформація,
що отримувачем електронних послуг є суб’єкт господарювання – платник ПДВ, вважається,
що така послуга отримана фізичною особою, у тому числі фізичною особою – підприємцем,
не зареєстрованою як платник ПДВ.