«

»

Січ 23

Пам’ять про славного земляка Степана Степана залишиться надовго в наших серцях

Автор статті Михайло ХРАПКО, голова Старосамбірського міського осередку Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка.

Степан [800x600]6 грудня на 80-му році життя відійшов у засвіти славний наш земляк, народний артист України, корифей сцени, провідний соліст Львівського Національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, почесний громадянин Старого Самбора Степан Васильович Степан. Його ім’я добре знане на теренах не лише Галичини, а й усієї України. Неодноразово перебував на гастролях у країнах Європи, Сполучених Штатах Америки, Австралії. Не забував і про свою малу батьківщину – Старий Самбір, де пройшло його дитинство і юнацькі роки, де любив навідувати своїх рідних сестер Лесю і Марію та друзів юності.

Народився Степан Васильович 26 травня 1938 року в селі Махнів біля Рави Руської – зараз це територія Польщі. Батько Василь Степан – уродженець села Махнів і мати Євдокія – уродженка Старого Самбора з родини Шемердяків.

Коли Степану виповнився один рік, сім’я переїхала на постійне проживання до Старого Самбора. Тут, у старенькій хаті, пройшло його босоноге дитинство, а також провів у вічність маму, батька, двох молодших братів – Володимира та Ярослава. Щорічно він приїжджав зі Львова з квітами до могили своїх рідних.

Однокласники Степана розповідають, що в школі він був старанним учнем, особливо його цікавила історія нашого краю, завжди був акуратний і ввічливий. А ще – щедрий: ділився останнім. Серед хлопців був лідером, добрим організатором, молодь поважала його.

Багато цікавого про дитинство та юнацькі роки Степана розповів Василь Сольчаник. Вони були знайомі з дитячих років, жили на одній вулиці, разом ходили в школу, пасли худобу, брали участь у вертепі, співали у міській народній хоровій капелі “Дністер”.

Степан Степан навчався у музичному училищі ім. Станіслава Людкевича, закінчив Львівську консерваторію. Про дальше творче і приватне життя нашого земляка, непересічної особистості, видатної людини – Степана Степана дізнаємося з розповіді концертмейстера Львівської філармонії, лауреата міжнародного конкурсу “Золоті трембіти” Миколи Габрука, який працював із Степаном понад 40 років. Із його розповіді дізнаємося, що Степан Васильович досяг всього самотужки і виключно завдяки своїй наполегливості та працьовитості. А ще відзначив надзвичайну порядність Степана, щирість його душі, що він ніколи нікого не образив, не принизив, від нього не почув би поганого слова. У репертуарі співака – понад 100 арій, народних пісень, щедрівок, колядок. Виконавець партії Набукко в однойменній опері Джузеппе Верді, отамана – в опері “Тарас Бульба” Лисенка, султана – в “Запорожці за Дунаєм” Гулака- Артемовського та багатьох інших. Для нього писали пісні Володимир Івасюк, Ігор Білозір, які особисто дарували йому свої ноти. А “Осінь” Ігоря Білозіра та гімн про Старий Самбір Івана Вовчика на музику Кос-Анатольського виконував тільки Степан.

Минали роки, вщухали пристрасті. От і наш Степан мирно оселився у приватному будинку в с. Мервичі під Львовом, завів  собі господарку. А там, як і личить справжньому господарю, – і садок, і домашні тварини. Жив у мирі, злагоді та любові з дружиною Мартою, трьома синами – Володимиром, Вадимом та Юрієм. У Володимира та Вадима є свої сім’ї.

Невблаганна смерть забрала нашого земляка 6 грудня 2017 року. Друзі, колеги прощалися з покійним Степаном у залі Оперного театру. Похоронили Степана Васильовича Степана на Личаківському кладовищі. На 40-й день після смерті нашого славного земляка у храмі святого Миколая Старого Самбора отцями УГКЦ Михайлом Николином та Ігорем Поданом була відправлена поминальна панахида, на якій були присутні сотні мирян.

Тож хай Господь Тебе, Степане, прийме до Царства Небесного. Спи спокійно, дорогий наш Земляче, а свята пам’ять про Тебе нехай залишиться надовго в наших серцях.

Друкована версія матеріалу опублікована в газеті “Голос Прикарпаття” №3 (804) за 19 січня 2018 року.

print

Pin It on Pinterest